Джино Батралі. Легенда Джиро д'Італії. Герой-рятівник.
На фото Джино Барталі, професійний гонщик, який рятував євреїв.
Джино Барталі найвідоміший італійський професійний велогонщик до Другої Світової Війни. Барталі двічі вигравав Джиро д'Італія у 1936 та 1937 роках. Також Барталі сім разів вигравав майку "Короля Гір" Джиро д'Італія.
У 2014 році, коли в Белфасті стартувала одна з найбільших велосипедних гонок світу, Джиро д'Італія, стало відомо більше про сміливу діяльність одного з його колишніх переможців у воєнній Італії.
Його історія є одним із найдраматичніших прикладів Другої Світової Війни італійця, який готовий ризикувати власним життям, щоб врятувати життя незнайомців.
За життя Барталі не розповідав про свою воєнну діяльність.
Лише після його смерті в 2000 році почали з’являтися деталі, і в наступні роки почали заповнюватися прогалини, багато з яких режисер Орен Джейкобі використав для документального фільму «Мій італійський секрет: Забуті герої».
Барталі народився в невеликому містечку поблизу Флоренції. Він виріс в релігіозній родині і отримав прізвисько "Набожний Джино". Подейкували, що він змушував своїх партнерів вибачатись за лайку, наполягав на молитві перед кожним прийомом їжі.
Барталі виграв свій перший Джиро д'Італія в 1936 році, зберігши титул у 1937 році. Потім – на радість Італії – він виграв Тур де Франс 1938 року. Це був момент, якого з нетерпінням чекав лідер країни Беніто Муссоліні.
На фото Джино Барталі під час змагань.
«Муссоліні вважав, що якщо італійський гонщик переможе в Турі, це покаже, що італійці також належать до головної раси», - говорить син Барталі Андреа у фільмі Джейкобі.
На фото на фото син Барталі Андреа відвідує меморіал Яд-Вашем.
Барталі запросили присвятити свою перемогу Муссоліні, але він відмовився. Це була серйозна образа для глави країни і великий ризик для велогонщика.
У 1938 році Муссоліні опублікував «Маніфест про расу», який згодом призвів до того, що євреї були позбавлені громадянства чи будь-якої посади в державному органі чи професії.
Проте Італія залишалася країною, в якій євреї могли знайти притулок, доки вона не капітулювала перед союзниками в 1943 році. Тоді німецька армія окупувала північну та центральну частини країни і негайно почала збирати євреїв і відправляти їх до концентраційних таборів.
У цей момент кардинал Флоренції, архієпископ Еліа Далла Коста, попросив Барталі, побожного католика, приєднатися до таємної організації, яка пропонувала захист і безпечний прохід євреям та іншим людям, яким загрожує смерть.
Його роль у організації унікально підходила до його таланту – він став кур’єром. На перший погляд, він проводив тривалі тренувальні поїздки, якими був відомий, але насправді він передавав фотографії та підроблені документи, що засвідчують особу, до та з секретної друкарні. Всі вони були заховані в рамі та кермі його велосипеда.
Взявши на себе цю роль, він піддав себе величезному ризику. Одного разу він був заарештований і допитаний керівником фашистської таємної поліції у Флоренції, де він жив. Коли Барталі зупинили та обшукали, він спеціально попросив не чіпати його велосипед, оскільки різні частини були дуже ретельно відкалібровані для досягнення максимальної швидкості.
Приблизно 80% італійських євреїв та євреїв-біженців, які жили в Італії до Другої світової війни, вижили, частково завдяки зусиллям італійських симпатиків.
Андреа Барталі каже, що його батько відмовлявся розглядати свої дії як героїчні.
«Коли люди говорили йому: «Джино, ти герой», він відповідав: «Ні, ні, я хочу, щоб мене пам’ятали за мої спортивні досягнення». Справжні герої – це інші, ті, хто страждав душею, серцем, духом, розумом, за своїх близьких. Це справжні герої. Я просто велосипедист».
У 2013 році Джино Барталі був визнаним Праведником народів світу. А у 2018 році Барталі посмертно став почесним громадянином Ізраїля.
На фото онука Джино Барталі Джоя, тримає у руках документ, що засвідчує присвоєння почесного громадянина Ізраїля.
Джерело: coloradoavidcyclist.com
Коментарі